O sole mio: історія

Пісня коротко

O sole mio — неаполітанська пісня, написана 1898 року. Її неаполітанський текст написав Джованні Капурро, а музику створили Едуардо ді Капуа (1865–1917) та Альфредо Маццуккі (1878–1972). Назва буквально перекладається як «моє сонце» або «моє сонечко». Текст перекладено багатьма іншими мовами, а мелодія належить до найвідоміших, що походять з Неаполя.

Де її було написано

За традиційною версією, Ді Капуа написав музику у квітні 1898 року в Одесі, гастролюючи з оркестром свого батька. Treccani наводить і найпопулярнішу версію: спершу з'явилася мелодія, а видавець Ф. Бідері згодом доручив написати слова Капурро, редакторові журналу Tavola rotonda. Treccani додає, що, за авторитетнішими джерелами, Ді Капуа домовився з видавцем ще до від'їзду до Росії й узяв із собою вірші Капурро.

Частка Мадзуккі

Упродовж майже 75 років після публікації музику загалом приписували лише Ді Капуа. Однак з'ясувалося, що мелодія була переробкою однієї з 23, які Ді Капуа купив у Альфредо Мадзуккі роком раніше. У листопаді 1972 року, невдовзі після смерті батька, дочка Мадзуккі подала до італійського відомства з питань літературної власності заяву з проханням визнати її батька співавтором 18 пісень Ді Капуа.

Рішення 2002 року

У жовтні 2002 року суддя в Турині Марія Альвау задовольнила цю заяву й постановила, що Мадзуккі є законним співавтором 18 пісень, оскільки до них увійшли мелодії, які він створив і продав Ді Капуа в червні 1897 року разом із письмовим дозволом вільно ними користуватися. На момент ухвалення рішення «'O sole mio» ще не перейшла до суспільного надбання в жодній країні — учасниці Бернської конвенції, хоч в Італії це сталося б, якби Ді Капуа був єдиним автором.

П'єдіґротта, 1898

Treccani зазначає, що повідомлення в Tavola rotonda 1898 року, напередодні П'єдіґротти, представило пісню рядком про спогад про своє сонце здалеку. Це вписує її у фестивальний сезон, який сформував неаполітанську пісню, і Treccani наводить її як перший відомий приклад нового стилю під іноземним впливом. Ця історія пов'язує пісню з тим самим світом видавців, поетів і конкурсів, описаним в історії canzone napoletana.

Читати далі: Історія неаполітанської пісні

З Неаполя — у світ

1915 року Чарльз В. Гаррісон записав першу англійську версію. Пісню виконували й переспівували багато артистів, серед них Енріко Карузо, Беніаміно Джильї, Маріо Ланца, Лучано Паваротті та Андреа Бочеллі. Паваротті здобув 1980 року премію «Греммі» за найкраще класичне вокальне виконання за свою інтерпретацію. На церемонії відкриття Літніх Олімпійських ігор 1920 року в Антверпені її зіграли замість італійського національного гімну, ноти якого не встигли доставити.

It's Now or Never

1949 року американський співак Тоні Мартін записав пісню There's No Tomorrow, у якій використав цю мелодію. Приблизно десять років потому Елвіс Преслі, який служив у лавах армії США в Західній Німеччині, почув її та записав приватну версію на плівку. Після звільнення зі служби він попросив написати новий текст, який створили Аарон Шредер і Воллі Голд, і результат — It's Now or Never — став світовим хітом. Тож якщо мелодія здається вам знайомою ще до першого слова, можливо, саме тому.

Заспівати її на концерті

Годинний концерт завершується спільним виконанням 'O sole mio. Італійська вам не знадобиться: гості, які не знали жодного слова, все одно згадують це з теплотою. Спершу вслухайтеся в обриси мелодії, а потім долучайтеся до приспіву, коли заспіває зала. Виконавці ведуть, а всі співають разом. Кожна дата має іншого виконавця, тож версія, яку ви почуєте, буде вашою власною.